Анонси

Розпопорядок богослужінь

Неділя і свята:

  • 9:00 – Служба Божа.
  • 11:00 – Служба Божа.

Навечіря свята:

  • 18:00 – Велика Вечірня з Литією.

Субота:

  • 18:00 – Велика Вечірня.

Будні дні:

  • 8:00 – Служба Божа.

12 числа кожного місяця:

  • 19:00 – Нічні чуваня в Соборі перед чудотворною іконою Крилоської Богородиці

 

Історія Крилоса

Історична довідка «Давнього Галича»
Давній Галич – столиця Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівств. Саме тут, у Крилосі, в серці княжого Галича, розташовані пам’ятки археології, архітектури та глибинна історія літописної столиці. Колись це було одне з найбільших міст Європи. Ця міська агломерація, з центром у княжому Крилосі за своєю площею значно перевищувала міста давнього світу, такі як Вавилон, Рим, Константинопіль.
Галич був одним із наймогутніших осередків нашої державності, тут народжувався і загартовувався у переможних звитягах галицьких полків на чолі з мудрими князями - український дух. Укладалися держані документи, писалися літописи та Євангелія, а також інші твори мистецтва. Споруджували білокам’яні храми, які рівнялися на світові пам’ятки культури.
Галич відігравав важливу роль у міжнародній торгівлі слов’янського світу. Поглянувши в глибину століть, виразно побачимо, як тісно переплітаються історія та духовність цієї землі. Знахідки археологів дали можливість  нам побачити багато раритетних речей знайдених на Крилоському городищі. З південного боку Галич захищала шестирядна лінія оборонних валів. Вали насипалися на попередньо заготовлені дерев’яні конструкції. На валах розміщувалася оборонна стіна, яка була оперта на кліті з внутрішнього боку валу. Віднайдені численні печі свідчать, що вали крім оборонного, мали ще й житлове та господарське призначення. Зокрема в них проживала військова дружина міста Галича, зберігалися запаси харчів для тривалої оборони. Вал, з висотою схилу мав 25 метрів, рів та стіна утворювали неприступну фортецю.



«Оборонні вали княжої доби»

Ще одним унікальним об’єктом Крилоської гори є Галичина могила - Х століття, височіє вона як символ пам’яті про великого будівничого, невідомого засновника стольного міста Галича.
«Галичина могила»
 Продовженням топонімічних назв – Золотий Тік –  було тим місцем, де довкола якого вирувало політичне, економічне і релігійне життя. На Золотому Тоці виголошувалися укази галицьких князів, приймали послів, звідси вирушали в похід галицькі воїни. Золотий Тік був центром економічного, культурного життя Галицької держави. Тут були церкви та школи , високі кам’яні будинки знатних галицьких купців і княжих достойників, контори лихварів-банкірів, майстерні золотарів та інших ремісників. На Золотому Тоці жили книжники і княжі писарі, ювеліри, художники, лікарі та архітектори, знатні гості й княжі мужі.
 Від княжого Галича збереглися: Успенський собор 1157 року, побудований Ярославом Володимировичем (Осьмомислом), церква святого Пантелеймона в с. Шевченкові, фундаменти понад 30 давніх літописних храмів, залишки фортифікаційних укріплень, пізніший період представлений каплицею Василія Великого, храмом Успіння Пресвятої Богородиці, в 1535 року побудованої з розібраних кам’яних блоків – квадрів білого пісковика з Успенського собору ХІІ століття.
  Успенський собор – був головною святинею славного міста Галича. Побудований Ярославом Осмомислом у 1157 р . Місце розташування собору на  Крилоському  городищі стало вагомим доказом у дискусії щодо локалізації літописного «города»;  значні розміри церкви — 36,5×32.5 м, що серед храмів Київської Русі того часу поступаються лише розмірам Софії Київської;  білокам'яна техніка мурування та багатий архітектурний декор;  знайдено чоловіче поховання у кам'яному саркофазі, інтерпретоване дослідником як останки галицького князя Ярослава Володимировича (Осмомисла) Який помер 1187 році.
Спираючись на результати своїх досліджень,  Я. Пастернак визначив час спорудження Успенського собору  в Галичі — 1157 рік.
«Фундаменти Успенського собору ХІІ ст..»
На фундаментах Успенського собору було зведено каплицю Св. Василія Великого ХV століття.  Збудували її з блоків давньоруського храму Успенського собору ХІІ ст. Понад сторіччя цей невеличкий храм разом із дерев’яною надбудовою та дзвіницею був центральною святинею Галицької митрополії. Каплиця, як і інші храми Галичини, потерпіла від нападу військ Ібрагіма Шайтана-Паші. У каплиці зберігали рукописи, стародруки та документи.  Під час артилерійського обстрілу 1915 року каплицю було частково зруйновано, а цінні документи, що стосувалися історії нашого краю, на жаль, не збереглися. Кам’яну частину пам’ятки частково відреставрували у 1975 та 1988 роках. Каплиця Св. Василія, яка була першим музеєм історії давнього Галича, має цінні архітектурні деталі: нішу-вівтар та оригінальне кругле віконце (люнет), яке збереглося з малої абсиди літописного Успенського собору ХІІ століття.
«Каплиця Василія Великого ХV ст.»
Неподалік фундаменту Успенського собору нащадок боярського роду Марко Шумлянський 1535 року побудував церкву Успення Пресвятої Богородиці. Для побудови храму він використав кам’яні блоки і пластику з Успенського собору. Як пам’ятка про будівництво, вмурована надгробна плита Марка Шумлянського.  Над хорами у храмі зберігся замурований камінь з гербовим знаком ще одного фундатора, він має вигляд вістря стріли з двома літерами А-С по боках (Андрей Сваричовський).
Велику мистецьку вартість має західний портал храму, фланкований двома пілястрами та завершений фронтоном, тимпан якого оздоблений різьбленою в камені композицією «Успення Богородиці».
Відреставрована Успенська церква сяє на сонці позолоченими хрестами.   

«Успенська церква 1535 р.»
    
 Чудовою її окрасою є іконостас, який виконав визначний майстер українського живопису початку ХХ ст. Антон Манастирський,

Великою цінністю храму є Галицька Чудотворна ікона Божої Матері Божої з Крилоса. В 1157 року, коли був освячений собор у княжому Галичі, князь Ярослав Осмомисл подарував церкві ікону Пресвятої Богородиці. З того часу вона стала покровителькою галицьких князів та їх нащадків. 
  З  пожертв оздоровлених галичан 1773 року для ікони справили срібний оклад із позолотою.   З того часу в Крилосі дуже часто відбуваються прощі, щонайменше тричі на рік (7 липня -  Різдво Івана Хрестителя, 28 серпня – празник Успіння Пресвятої Богородиці, та 27 вересня – на Воздвиження Чесного Хреста) спішать тисячі прочан з усієї Галичини, щоб поклонитися Пресвятій Марії й попросити Її заступництва. Сюди, на Крилоську гору, часто  приїжджали галицькі митрополити та єпископи до Митрополичих палат. Відкриття 1936 року Ярославом Пастернаком решток Катедрального Успенського собору ще раз засвідчило, що Богородиця і далі опікується Галичем-Крилосом. 2006 році  ікону, стараннями парафіян ікону відреставровано, а 28 серпня на празник Успення Пресвятої Богородиці того ж року  на фундаментах Успенського собору відбулася перекоронація Блаженнішим патріархом Києво-Галицьким Любомиром Гузарем. В 2011 році митрополит Влодимир Війтишин відновив статус відпустового місця. За участю Блаженнішого  Святослава Шевчука щорічно відбувається прощі до Галицької чудотворної ікони. Ікона Пресвятої Богородиці, яка перебувала в давньому Галичі стає покровителькою всього галицького краю.
 « Галицька чудотворна ікона Матері Божої з Крилоса»

На північно-західному схилі Крилоської височини, всього за кілька сот метрів від фундаментів Успенського собору споконвіків б’ють з-під землі холодні джерела, що дають початок струмкам, які несуть свої цілющі води до літописної річки Лукви. Вода у ній цілюща, бо за переказами давала силу і наснагу давньоруським воїнам, робила їх невразливими до ворожих стріл та мечів, а ще надавала їм впевненості у перемозі.

«Княжа криниця»
З XII ст. на Крилоській горі стоять палати галицьких єпископів, а з ХІV ст. - митрополитів. Місце розташування поки що невідоме. Хоча під теперішнім будинком музею археологи виявили сліди комплексу великих дерев'яних будівель, які споруджували тут, починаючи з першої половини XII ст. Фундаменти митрополичих палат XVII ст. віднайдено поблизу, в урочищі "Старі палаци", за єпископа Лева Шептицького у кінці XVІІІ ст. споруджено дерев'яну резиденцію,. за єпископа Скородинського, -  мурований палац, будівельний матеріал для якого взято з розібраної церкви св. Іллі XII-XIII ст. У ньому проживали галицькі митрополити їх намісники, і тому його назвали "Митрополичі палати".
      « Митрополичі палати
В середині ХІ столітті розпочинається формування Галицького князівства. Цей процес пов'язаний з діяльністю засновника Галицької династії князя Ростислава Володимировича, онука Ярослава Мудрого. Свою історичну назву Галицька земля набула лише у другій половині ХІІ століття, коли її стольним градом став Галич.
На історичній арені виступають державні діячі Галицької землі – Володимир Володаревич, Ярослав Осьмомисл, Роман Мстиславич, Данило Галицький, які в складних умовах високо тримали авторитет свого князівства. У 1303 році завдяки дипломатичним заходам Галицько-Волинського князя Юрія І Львовича, патріарх Атаназій, Галицьку катедру підніс до статусу Митрополії. До її складу увійшли Галицька, Володимирівська, Перемишська, Луцька, Турівська і Холмська єпархії.
У давніх грецьких джерелах нова митрополія у переліку усіх митрополій візантійської патріархії згадується під числом 81. Джерела різного походження дають змогу лише приблизно реконструювати реєстр галицьких архиєреїв середини ХІІ – ХІІІ століття. За підрахунками Івана Крип’якевича, від часу фундації Галицької єпархії й до кінця ХІІІ століття Успенську катедру посідало щонайменше 14 владик, а в період існування Галицької митрополії протягом ХІV століття було ще 7 архиєреїв. Вищі ієрархи православної церкви спочатку засідали в Крилосі, а з кінцем ХV століття у Святоюрівському соборі   Львова. 12 червня 1576 року у Крилосі  відбулась інтронізація  Гедеона Балабана (1565-1607). Цей факт згаданий у його власноручній нотатці на сторінці пергаментної Євангелії ХІІ століття про яке згадувалося, що походила з княжого Галича. Рукописна Галицька Єванглія 1144 року пізніше потрапила до рук Сучавських митрополитів, а звідти до Москви де знаходиться в Синодальній бібліотеці. В 1668 році єпископом Львівським, Галицьким і Камянець-Подільським призначений Йосиф Шумлянський. У початковий період 1669-1674 роках в Успенському соборі Крилоського монастиря було висвячено 60 кандидатів у духовний сан, серед них і місцевий настоятель церкви отець Ілля.
21 листопада 1680 року у Крилосі відбулося урочисте посвячення в єпископи Інокентія Винницького, здійснене єпископом Йосифом Шумлянським, єпископом мукачівським Йосифом Волощановським та Унівським архімандритом Варлаамом Шептицьким при участі багатьох осіб духовного та шляхетського стану. 
 Відновленя свячень кандидатів на священство у Крилоському монастирі відновились 15 серпня 1687 року разом з призначенням нового місцевого пароха отця Даниїла. До 1 жовтня 1708 року в Галицькій катедрі Успіння Богородиці були рукоположені 567 священиків, дияконів, ієродияконів та ієромонахів для багатьох місцевостей і монастирів. Під час нападу татар  були втрачені архівні документи про Галич. До 1946 року у Крилосі відбувались велелюдні прощі до галицької Чудотворної ікони Матері Божої з Крилоса.
І знаменний 2011 рік! Крилос отримує статус відпустового місця, де відбулися в 2011, 2012, 2013, 2014 роках Патріарші прощі за участю Патріарха Святослава Шевчука  в першу неділю серпня. Давній Галич є його канонічною територією. Особливого значення набувають ті місця, які є схвалені Церквою, так як Крилос. Наступник Глави УГКЦ Любомира Гузара  Блаженнійший  Святослав Шевчук починаючи з 2011 року щорічно очолює Літургію  підчас Патріарших прощ до Галицької Чудотворної ікони у відпустовому місці на Крилоській горі. 
Підсумовуючи сказане хочеться, насамперед, словами Патріарха Святослава Шевчука, який говорячи про значення та роль візитів Глав УГКЦ до Галича-Крилоса неодноразово наголошував на тому, що «голос віри наших предків» не випадково кликав нас до цього давнього міста Галича, яке стало спадкоємцем Київської держави і Церкви, а також фундаментом будівництва українського державності, християнського та європейського вибору українського народу, який залишився вірним вірі своїх батьків…». А загалом, усі візити верховних ієрархів УГКЦ до Галича відіграли важливу роль у відродженні історичної справедливості щодо давнього Галича, і те, що на сьогоднішній день  Давній Галич знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні Києво-Галицького Верховного архієпископа Святослава Шевчука.   3 серпня 1014 року в часі Патріаршої Прощі за Мир в Україні, яка відбулась у  Крилосі -  звершена історична мить на древній Галицькій землі. Вперше за багато   років на цій землі відбулися Єпископські свячення Єпископа-Помічника Івано-Франківського УГКЦ Преосвященного Кир Йосафата. Звертаючись до нововивсяченого єпископа, Патріарх УГКЦ Святослав побажав, щоби Давній Галич став для нього особливим домом


Copyright © 2016. All Rights Reserved.