Про Чудотворний образ Галицької Матері Божої, що перебуває в Успенській церкві XVI століття в Крилосі залишилося мало задокументованих свідчень. Однак ті свідчення, що збереглися, становлять духовну та історичну цінність для сучасних християн.

Одне з таких свідчення дала жителька с. Крилос Анастасія Бацвін. 13 вересня 2005 року в присутності Ганни Мельничук, Любомира Мельничука, Степана Бацвіна, Василя Мельничука, Ольги Дрибуленди вона розповіла наступне: «В Першу світову війну від обстрілу гармат в церкві Успіння Пресвятої Богородиці с. Крилос згорів купол, іконостас, престіл, рама Чудотворної ікони, інший інвентар, а ікона у вогні не згоріла. Це бачив Василь Бацвін, батько Федора Бацвіна, чоловіка Анастасії. Очевидець переказав про цю подію своєму синові і невістці. З того часу його віра ще більше зміцніла».

         Також тут доречна розповідь жителя с. Сокіл п. Лотоцького, як у роки Першої світової війни Божа Мати врятувала життя воїна зі Східної України. «… ішов бій, змучений солдат забіг у церкву, щоб перепочити. Його погляд привернула ікона Божої Матері з Ісусом, яка ніби покликала його до себе. Він підійшов, через кілька хвилин стіна, біля якої стояв солдат, завалилася від гарматного пострілу».

         Існуюча церква Успіння Пресвятої Богородиці в с. Крилос, в якій знаходиться Галицька Чудотворна ікона Матері Божої з Крилоса побудована неподалік літописної Богородичної церкви ХІІ століття. Точна дата храму невідома. На основі історичних, архітектурних та археологічних досліджень можна датувати її 2-ою половиною ХVІ століття (близько 1584-1585 рр.). Успенська церква є пам’яткою архітектури, історії та культури національного значення.

         За дослідженнями Василя Петрика та Юрія Лукомського фундаменти та стіни церкви кладені з повторно використаних кам’яних блоків, вибраних з руїн храму ХІІ століття. Про це свідчить як матеріал, спосіб обробки каменю, так і фундаменти архітектурного декору та надписів, виявлені на фундаментах та стінах храму. Сам факт побудови нової катедральної церкви неподалік старої княжої катедри Успіння з її каменю, з повторенням окремих елементів планувальної структури попередниці, став для сучасників актом відбудови Успенського собору, згідно чого новозбудована церква в окремих документах називалась «новим собором».

Історія Богородиці з княжого Галича, що носить тепер назву Крилос, сповнена таємниць, багато з яких дотепер ще не розгадані.

Галицький князь, Ярослав Осьмомисл побудувавши величавий храм Успіння Пресвятої Богородиців 1157 року подбав про Чудотворну ікону, яку привіз із Константинополя і подарував храму. З того часу вона стає покровителькою всього галицького люду.

Ікона Богородиці час від часу покидала осідок на Крилоській горі, горіли церковні кам’яні мури, зводились нові святині, приходили нові покоління, але Чудотворний образ Божої Матері завжди повертався на своє святе місце.

З іконою пов’язано багато таємниць і переказів. Вона привертає увагу прочан з різних куточків України і навіть з-за кордону. Проте нас більше цікавить те, що про ікону зберегла нам історична наука.

В 1707 році єпископ Йосип Шумлянський ікону проголосив чудотворною.

У Національному музеї в Львові, у відділі рукописів та стародруків зберігається документ - Акт візитації від 5 квітня 1774 року, що містить дані про Галицькуку Чудотворну ікону. В цьому описі інвентаря монастиря і каплиці святого Василія говориться: … « в каплиці, під дзвіницею мурованою, під покровом Василія Великого, у вівтарі, який зроблений чеканкою і позолочений … є образ чудотворний святої Марії з Сокільського монастиря, перенесеного ще за перебування йогомості (священика. -Авт.) Антонія Седлевича, настоятеля Крилоської церкви, офіційно в катедру Крилоську. Ікона була із засувою святого отця Василія Великого». До сьогодні в апсиді каплиці залишилося вирубане місце під іконостас, де стояла ікона».

Перше відоме нам зображення ікони належить до 1896 року, коли до літньої митрополичої резиденції в Крилосі приїзджав Митрополит Сильвестр Сембратович - рідний брат настоятеля Крилоської Успенської церкви о. Юліана Сембратовича. Тоді для вшанування митрополита священики Галичини винесли Галицький Чудотворний образ і сфотографувалися біля нього.

Про автентичність Галицької Чудотворної ікони зробив висновок Митрополит Андрей Шептицький, відбуваючи візитацію до Крилоса. 21 червня 1906 року в інвентарній книзі Крилоської Успенської церкви він зробив відповідний запис, копія цього документу зберігається до сьогоднішнього часу.

У державному архіві Івано-Франківської області (Ф. 389. Оп. 2. Спр.34. - С. 231) - є дані про інвентаризацію від 3 липня 1954 року, що зафіксувала У Крилоському храмі 86 одиниць церковних речей, 10 великих образів і Чудотворний образ Матері Божої, який «користувався особливою шаною…».

У 2006 році Український регіональний науково реставраційний інститут «Укрзахідпроектреставрація» провів дослідження ікони Богородиці Одигітрії. Аналізи досліджень показали, що ікона є підокладною.

Важливим моментом відновлення історичної пам’яті стало коронування Галицької Чудотворної ікони Пречистої Діви Марії Одигітрії 28 серпня 2006 року Блаженнішим Любомиром Гузаром . Свого часу ця ікона вже була коронована, але в період Першої світової корону було втрачено.

Спішімо до стіп Пресвятої Богородиці, що прославилася у Галицькій Чудотворній іконі з Крилоса, несім свої смутки, жалі, тривоги, проблеми. Вона їх з радістю прийме, представить своєму Синові Всемогутньому Богу, і будьмо певні, що Христос їй не відмовить, а зішле великі ласки для тих хто з вірою попросить!

Історична довідка «Давнього Галича»
Давній Галич – столиця Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівств. Саме тут, у Крилосі, в серці княжого Галича, розташовані пам’ятки археології, архітектури та глибинна історія літописної столиці. Колись це було одне з найбільших міст Європи. Ця міська агломерація, з центром у княжому Крилосі за своєю площею значно перевищувала міста давнього світу, такі як Вавилон, Рим, Константинопіль.
Галич був одним із наймогутніших осередків нашої державності, тут народжувався і загартовувався у переможних звитягах галицьких полків на чолі з мудрими князями - український дух. Укладалися держані документи, писалися літописи та Євангелія, а також інші твори мистецтва. Споруджували білокам’яні храми, які рівнялися на світові пам’ятки культури.
Галич відігравав важливу роль у міжнародній торгівлі слов’янського світу. Поглянувши в глибину століть, виразно побачимо, як тісно переплітаються історія та духовність цієї землі. Знахідки археологів дали можливість  нам побачити багато раритетних речей знайдених на Крилоському городищі. З південного боку Галич захищала шестирядна лінія оборонних валів. Вали насипалися на попередньо заготовлені дерев’яні конструкції. На валах розміщувалася оборонна стіна, яка була оперта на кліті з внутрішнього боку валу. Віднайдені численні печі свідчать, що вали крім оборонного, мали ще й житлове та господарське призначення. Зокрема в них проживала військова дружина міста Галича, зберігалися запаси харчів для тривалої оборони. Вал, з висотою схилу мав 25 метрів, рів та стіна утворювали неприступну фортецю.