Слово проща означає можливість отримання прощення в Бога за свої гріхи, а найбільше - звільнення людини від кари. Як відомо, сповідь звільняє від гріхів, проте не звільняє від кари, яка може передатись і на дітей, бо як читаємо в Святому Письмі: «і перейшов Господь перед лицем його, тай викликнув: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, не скорий на гнів, многомилостивий і вірний, що зберігає ласку для тисяч, прощає беззаконня, злочини і гріхи, що не залишає нічого без кари, що карає провину батьківську на дітях і внуках до третього й четвертого покоління.» (17, Вих 34; 6-7).

         Саме тому, вже багато століть паломники різних країн здійснюють важкі, а подекуди небезпечні подорожі до святих місць, просячи у Всемогутнього Бога прощення гріхів. Це різноманітні місця, такі як: Рим, Турин, Єрусалим, Люрд, Фатіма, Зарваниця, Гошів, Крилос. Саме про Крилос піде мова.

Прощі на Крилоську гору припинились на початку 50-х років двадцятого століття, тобто, сказати точніше, до встановлення радянської влади після закінчення війни. У 60-х роках Успенську церкву було закрито. У ті страшні роки переслідування і духовного занепаду не залишала своїх дітей Пресвята Богородиця, а підтримувала їхню віру, любов до церкви, своїх традицій.

Ще зараз є живі свідки того, як люди возами, пішки, кіньми з’їжджались з усієї Галичини на Крилоську гору. Старожили розповідають, що сотні возів займали територію теперішнього стадіону і під’їзних шляхів. Люди прагнули молитися до чудотворної ікони Пресвятої Діви Марії, випити води з Францискових джерел - прагнучи відвернути кару за гріхи. Звичайно, що земля Галицька на якій у ХІІ столітті знаходилось до п’ятдесяти церков і монастирів, яка за політичним, економічним та культурним статусом рівнялася на країни заходу – Візантію, Угорщину, Німетчину і інші. Чудотворна Галицька ікона, знаходиться на землі де б’ють чудотворні джерела, і це святе місце Крилоської гори отримало Боже благословення і наділене чудотворними дарами.

         Прощі в Крилосі проходили до 1946 року на свято Івана Хрестителя 7 липня, Успіння Пресвятої Богородиці 28 серпня, Воздвиження Чесного Хреста 27 вересня. Згодом коли храм Успіння Богородиці закрили і він cтав експозиційною частиною музею історії княжого Галича, прощі на Крилоську гору припинились. Та не залишала Богородиця своїх синів і дочок, а завжди підтримувала їх у житті. Ікону Пресвятої Богородиці було перенесено в Митрополичі палати, у фонди. Заносячи молитви до Божої Матері, крилошани випросили собі тієї великої ласки, що в 1989 році церкву Успіння Богородиці в с. Крилос першою в області було передано громаді.

         Закінчила свій шлях поневірянь і Чудотворна ікона, повернувшись у призначене століттями їй місце в святилищі під вікном, де знаходиться і сьогодні.

Історія стверджує, що по руїні духовній приходить воскресіння. Прийшло воно і до Крилоса. Відкрились храми, відновились прощі, молитви до Богородиці. Кожний рік 7 липня, на свято Івана Христителя, проходить Молодіжна проща, яку організовує Молодіжна комісія кожного року, в 2000 і 2001 роки проходили Всеукраїнські прощі Вервиці за єдність церкви, які проводив пан Йозеф Марія де Вольф. Прочани схиляли свої голови перед іконою, просили і дякували за все, оздоровлялись і отримували велику поміч від Божої Матері. В 2006 році відбулася перекоронація Чудотворної ікони. Літургія проходила на фундаментах Успенського Собору 12 століття, яку очолив Кардинал Любомир Гузар, де тисячі паломників ішли щоб подякувати, попросити, прославити Богородицю явлену в Чудотворній іконі Галицькій. В 2011 році Крилос отримує статус відпустового місця, де відбулися в 2012-15 роках, в першу неділю серпня, Патріарші прощі за участю Патріарха Святослава Шевчука. Давній Галич є його канонічною територією.

         Святий Папа Іван Павло ІІ так говорив про відпустові місця: «Вони відбивають материнство Марії, … вони немов маяки, з яких благословенний образ Матері Господа веде народи шляхом миру та християнського життя. Як, привілейовані місця навернення, покути та примирення душ з Господом, вони також виявляють материнську дію Марії в душах, як центри поглиблення віри та роздумів вони вказують на те, що пресвята Діва Марія, як майстриня молитви, веде душі у глибини таємниці Воплоченого Слова та Церкви. Марійські храми – це визначні місця зустрічі з Богом. В них б’ється серце християнського люду. Тим відчувається близькість допомоги Марії, яка обдаровує людські душі силою та міццю». Тому Папа Іван Павло ІІ доручає вірним та душпастирям, щоб вони через марійські відпустові храми оживляли своє духовне життя, чинячи його осередком набожності до Пресвятої Євхаристії та до Богоматері.